Надія Кир’ян

Село спішить

Село спішить.
Бо не чекає поле.
Бо тут своя проста життєва школа,
Що листям струменить із теплих віт:
Рости, цвісти і свій принести плід.

Село спішить.
Лиш мерехтять світанки,
Бо прагне все відчути до останку,
З-поміж мастил і запахів металів
Тонкі вловити пахощі кнвалій.

Село спішить.
Із сапами й плугами,
З травою, молоком і картоплями.
І судить сонце, спершись на балкон,
Цей неспортивний літній марафон.
Село спішить.
Але встигає помічати,
Як сонцю розкриваються дівчата
І як бринять живі, мов струни, оси,
І журавлі летять ключами в осінь.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle