Люба подушечко, сестро моя самітненька!
Де мій коханий! Скажи, де коханнє кохане?
О, та й доріженька ж милому! О, та й далека!
Де ж то суденце його серед моря пристане!

Серце подушечко! сестро моя самітненька!
Як там горить, де чоло його ніжне лежало!
О, та й предовга ж сумна, безлюбовна ти, нічко!
Зроду такої сумної ще серце не знало.

Ой ти, подушечко сестро! німуєш-сумуєш...
Дай серцю тихого сну, щоб воно заніміло!
Дай за гарячі, що мовчки від нього приймуєш,
Щоб не терзалось, не рвалось воно й не боліло!

О! коли б знов мене, сестро, ти бачила в парі!
О! коли б ручки кохані мене пригорнули!
Любо б і вмерти тогді, і нехай би сховали...
Тільки б разочок очима на нього зирнути.