Галина Паламарчук

Сама. Увечері. Випадком.

Сама. Увечері. Випадком.
Липнева тепла тиха ніч.
І Мати Божа із Дитятком
веде крізь хащі протиріч,

бо сили вичерпались. Тону.
міт родових не впізнаю.
Бо нагинає чорна втома
уперту голову мою.

А так хотілось, щоб погладив
її хтось ніжний, дорогий.
Уламки віри, пастки зради.
Хоч вовком з розпачу завий.

Ab ovo? Себто — «від початку»?
…як душу вимочим з роси…
А Мати Божа із Дитятком
очима просить: «Потерпи».

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.


Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle