Галина Паламарчук

Сама. Увечері. Випадком.

Сама. Увечері. Випадком.
Липнева тепла тиха ніч.
І Мати Божа із Дитятком
веде крізь хащі протиріч,

бо сили вичерпались. Тону.
міт родових не впізнаю.
Бо нагинає чорна втома
уперту голову мою.

А так хотілось, щоб погладив
її хтось ніжний, дорогий.
Уламки віри, пастки зради.
Хоч вовком з розпачу завий.

Ab ovo? Себто — «від початку»?
…як душу вимочим з роси…
А Мати Божа із Дитятком
очима просить: «Потерпи».

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle