Емма Андієвська

Ритуал

Вода сама — і лябіринт, й арбітр,
Який — світи — з долонь, як помідори.
Свідомість — раптом — велетенські діри
Від чисел, — відлік звільнення з лабет.

Клейноди влади, — тлінний атрибут,
На центри сили, — джгут з ковтків мадери.
Єдина ціль для торсів із байдарок —
Летючість, — і ні суму, ні турбот,

Хоч вогник, — пипка, що буття й загибель,
Котру — у пітьмі — нетямущі губи, —
Все недовтілене, ливке і невиразне —

В кулясту блискавку, — лиш весла грізно.
Ще мить — й навпіл — завісу — заводій, —
Із купелі — оновлена вода.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Емма Андієвська»