Анатолій Таран

Рукавом зеленим лісу

Рукавом зеленим лісу
ніби погляд вдаль протру,
мов загляну за завісу,
мов повірю, що не вмру.
В кожнім шумі відчуваю
я майбутні голоси,
втаємничені від гаю
і блискучі від роси.
Що ж ти, матінко зелена,
що ж ти, діво лісова,
не приховуєш від мене
всіх надій своїх слова.
А вони над головою
все шумлять. І їхня суть –
щоб верхів'ям і травою
все шуміти у майбуть.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle