Павло Гірник

Розвиднілось.

Розвиднілось. Гойднуло стіни.
І на схололому вогні
Ти написав собі, що винен
Так має бути в чужині.

Уже не тужиш.

Але довго,

Кулак притисши до чола,
Пригадуєш оту дорогу,
Яка вертає до села…

Оте джерельце… Ту калину..
Тих гайдамаків на стерні…
Оту єдину Україну,
Яка є тільки в чужині…

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle