Павло Гірник

Розвиднілось.

Розвиднілось. Гойднуло стіни.
І на схололому вогні
Ти написав собі, що винен
Так має бути в чужині.

Уже не тужиш.

Але довго,

Кулак притисши до чола,
Пригадуєш оту дорогу,
Яка вертає до села…

Оте джерельце… Ту калину..
Тих гайдамаків на стерні…
Оту єдину Україну,
Яка є тільки в чужині…

1994