Мойсей Фішбейн

Ріка

Із небуття правічності текла,
І спека відбивалася у плині,
Точився час повільно, по краплині,
І кожна з них торкалася тепла,

І птах ширяв у білій височіні,
І тінь його завмерлого крила
На плин лягала, і вода несла
Не тінь саму, лише відбиток тіні.

Оту спекотну споконвічну мить,
Оту густу, повільну крапелину,
Завмерлу в білім просторі юги,

Ріка несла крізь темряву століть,
І вже не чути нам отого плину,
І в безмірі зникають береги.

1975 р., Київ

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle