Надія Кир’ян

Рідне

І синій сум, і синій плач жоржин,
І в сутінках вечірніх синя хата…
Немов так мало, але так багато,
Що задля цього варто жити й жить.
Там рідні мальви в яблуні вплелись,
І височінь над ними синьо-біла…
Моє б навіки серце спорожніло,
Якби у ньому ви не прижились.
Коли б не три тополі на межі
Та півень, голосистий і пихатий,
Та в сутінках вечірніх синя хата,
І синій сум, і синій плач жоржин.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle