І синій сум, і синій плач жоржин,
І в сутінках вечірніх синя хата…
Немов так мало, але так багато,
Що задля цього варто жити й жить.
Там рідні мальви в яблуні вплелись,
І височінь над ними синьо-біла…
Моє б навіки серце спорожніло,
Якби у ньому ви не прижились.
Коли б не три тополі на межі
Та півень, голосистий і пихатий,
Та в сутінках вечірніх синя хата,
І синій сум, і синій плач жоржин.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »