Платон Воронько

Регочуть трави – злива йде

Регочуть трави – злива йде.
Піднявши кухлики і глеки,
П'яніє луг, шумить, гуде
Опісля в'яленої спеки.

Кричить мені: – Чого стоїш,
Занурився в пузир болоньї?..
Бери в латаття мідний ківш
І пий з усеї оболоні.

Губами я ловлю краплини,
Мов поцілунки юні п'ю,–
А ти стоїш, моя єдина.
По той бік райдуги в гаю.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle