Рани гніву,
рани днів...
Крик журливий
журавлів...
Голі гони,
голий гай...
І червоний
небокрай.
Спільні кроки,
тиск руки...
Синьоокі
вітряки.
В далі кличе,
в’ється шлях...
І обличчя
все в сльозах...
Рани гніву,
рани днів...
Крик журливий
журавлів...
Голі гони,
голий гай...
І червоний
небокрай.
Спільні кроки,
тиск руки...
Синьоокі
вітряки.
В далі кличе,
в’ється шлях...
І обличчя
все в сльозах...
Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і синіє щастя у душі моїй…
Читати далі »
Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі і земля убирається зрання…
Читати далі »
Може, ми й не друзі. На твоє «Прощай...» нахилився в тузі, облітає гай…
Читати далі »
Я люблю тебе, друже, за те, що в очах твоїх море синіє, що в очах твоїх сонце цвіте, мою душу голубить і гріє…
Читати далі »
Од трамваїв синє-синє місто, золоті од ліхтарів сніги. Хто прийшов із геніяльним хистом і зробив це розчерком руки…
Читати далі »