Надія Кир’ян

Ранок

Так закипав ранковий чай.
Зламалась ніч об грані вікон
І погляд твій німів од крику,
Чи може, крик у нім мовчав.

Текли дерева і роки,
Текли будинки і квартали,
З учора в завтра утікали,
А потім знову навпаки.

Розгублено кричу: „Постій!”
Тобі, рокам, а може, ночі…
Ніхто мене почуть не хоче,
Крім чайника. Що на плиті.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle