Рання осінь малює пейзажі, та як ще!
Левітан і Васильківський не змогли б!
Дощ пішов на тиждень – все пропаще.
Із-під барв опалих виліз гриб.
Він м'ясистий, півкілограмовий.
Як йому зрадів беззубий дід!
Ну, а осені у час передзимовий –
Ні з мольбертом в ліс,
Ні на грибний обід.
Я, здається, нині в цій порі.
Хай швидше прилітають снігурі.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »