Відвів воли попів наймит,
Оком не стикає…
Лежить, бідний коло груби…
Все за них гадає…

А піп лежить з попадею
Та собі жартує.
То за цицьку помацає,
То і поцілує…

Далі бере сорочину,
Вгору задирає…
Кладе руку нижче пупа,
Вовну розгортає…

Розгортає густу вовну…
"Ото, — каже, — гущі!..
Ото ліса несходимі!..
Та темнії пуші!.."

"Ой, панотче, — крикнув наймит, —
Милосердя майте!..
Чи нема там волів наших —
В пущах пошукайте!.."