Надія Кир’ян

Псло

А Псло тече. А Псло собі тектиме
Не день, не два, як вже багато літ.
Стоять дерева, мов у віршах рими,
І білий світ, і синій світ стоїть.
Безмежний спокій, і порив нестримний,
І горда тиша, і величний грім…
Моєю тінню. Веснами моїми,
Моїм прокляттям. Покликом моїм.
І церква на горбі. І свіжа зелень рясту.
І три мости. І три старих човни.
А Псло тече. Велично і прекрасно.
І сиві верби тягнуться за ним.
Бо лицемірство, метушня безглузда
І сірі дні з продажністю нікчем
Впадуть на дно віків і в мул погрузнуть.
А Псло тече. А Псло собі тече.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle