Борис Мозолевський

Приморськ

На бригаді заврожаїлися сливи,
Возсідали баклажани на возах.
Я приїхав у Приморськ такий щасливий,
Привітався тепло, скинувши рюкзак.

Ніч стелилася росою по люцерні,
Молодик гойдала на плечі.
Перепели оглашали співом стерні,
Десь далеко ухали сичі.

Бригадир сільські розказував новини —
Про врожай та все про клопоти свої.
Степ серпанком перед світом оповили
Метеорів зоряні рої.

Я був справді, наче змалечку, щасливий,
А від чого був щасливий — сам не знав:
Чи від того, що в саду вродили сливи,
Чи від того, що Приморськ мене впізнав.

Бригадир примовк і став прощатися.
Вирувала сходу течія.
Степ горів собі барвінками хрещатими,
Мабуть, сам щасливий, як і я.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle