Прикотилося чорне колесо
із язиками чорного пожирання
і заходилося бенкетувати.
Скрутилася незаймана стежечка
в мережечці синіх козирочків —
і ковтнулася його ободом.
як живий шмат шкіри,
віддерся від паруючої плоті Землі
битий шлях
і ковтнувся його ободом.
як поранені звірі, заревіли дерева —
і встояли голими обчухраними штурпаками:
коріння врятувало.
Прикотилося чорне колесо
із язиками чорного пожирання.
Чи врятує мене моя зірка?
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »