Анатолій Таран

Проводжають раненько зозулі

Проводжають раненько зозулі
із села до столиці її.
Зустрічають сади призаснулі,
і в вечірніх садах – солов'ї.
Все із щирості, все із привіту,
мов не світ, а природи душа.
А вона пробігає по літу
і в контору міську і поспіша.
Звикла так: на роботу, з роботи
все життя ніби з криком «ура».
А село, крім неділі й суботи,
то для неї – немовби нора.
Ні, не буду я їй дорікати,
розпікати її самоту...
На воротях стоїть її мати,
у журби, як солдат, на посту...

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle