Провалля ночі. Паморозь на склі.
Поснули твої гості за столами.
Але пітьму обрусом застели
І свічку засвіти під образами.
Сядь осторонь. Тобі немає сну.
Тобі не плаче навіть Україна.
І пий вино, гіркіше полину.
І струшуй попіл просто на коліна.
Ти вовк. Ти ніч. Ти порох на землі.
Тобі нема й не хочеться нічого.
І не твої ця паморозь на склі,
І свічка, і горілка, і дорога.
Ти сам. Ти сам! Немає каяття.
Тебе ніхто на світі не впізнає.
Провалля ночі. Кладочка життя.
Козак гуляє.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »