Марія Матіос

Прощайся весело...

***
Прощайся весело.
Вже потім буде плач.
Сльоза самітня – радість відшкодує.
Твій рятівник, розбійник чи палач –
Чи хто він є, той, що в чоло цілує?

Не боронись.
Ця оборона – блеф.
І не впирайсь шептати "мій соколю..."
Він є з тобою,
Ось – несе твій шлейф
З усіх обид, і відчаю, і болю.

Він вміє бути просто і без крил,
Він йде на клич, неначе на пожежу.

...Чи в і н складе долоні й здує пил
З твоєї передсмертної одежі?

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марія Матіос»