Анатолій Таран

Прощай, житло

Прощай, житло стількох моїх невдач.
Прощайте, стіни, що мене любили.
І ти, маленький радіосурмач,
що вранці кликав до життя щосили.
Прощайте, вікна всіх моїх надій.
Прощайте, двері, що замків не знали.
Прощайте, краєвиди, що з-під вій
на мене тимчасово поглядали.
Уже не прийде більш сюди вона.
Чия вина, що так між нами сталось?
Моя вина? Ні, не її вина,
що щастя входило, а потім і прощалось.
Житло кохання, йду я назавжди.
Моє страждання, не дивись вороже.
Вітай усіх, хто явиться сюди,
терплячим будь, як всі віки, пороже!..

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle