— У тебе задовгі руки, —
cказав Прокруст. —
Відрубаємо —
і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі ноги, —
сказав Прокруст. —
Відрубаємо, —
і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі вуха,
сказав Прокруст. —
Відрубаємо —
і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгий язик, —
сказав Прокруст. —
Відрубаємо —
І ти будеш щасливий.
-У тебе завелика голова, —
сказав Прокруст. —
Відрубаємо —
і ти будеш щасливий.
Потім були загальні збори, на яких
безрукі, безногі, безвухі, без’язикі,
безголові щасливці
в один голос величали Прокруста,
бо без нього ніколи б
не мали щастя.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Відпалало сонце жарко. В надвечір’ї — ніжні хмарки. Хмарка-лев І хмарка-кіт…
Читати далі »