Про що?
Про дорогу, яка не мина, а минається,
Про літо, що досі стоїть у воді, як вода,
Про хату, яка на землі, що тобі хилитається,
І стомлений вечір, який у вікно загляда.
Про що і про кого?
Про слово, якому не віруєш,
Якому затісно у грудях, підвладних тобі.
…І чуєш, і знаєш, і сам себе, зрештою, вилаєш,
Бо все тобі годі.
Про що? Ні про що, далебі.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »