Оксана Забужко

Про рукостискання

Люблю, коли ручкаються чоловіки!
Жест, древніший за голос крови:
Ти — воїн, і я — воїн,
Ти — без зброї, і я — без зброї.
Люблю, коли ручкаються чоловіки...
Груди в груди, як в полі ратнім, —
Рівні в усьому, суперники, двоє...
Ти — воїн, і я — воїн:
— Будь мені братом!
— Будь мені братом!
Суворий кодекс лицарської чести:
Віднині я за тебе — горою!
(У бліц-спалаху стислого жесту
На мить одмінені в кіногероїв).

...Ах ти Господи, як це наївно!
Стільки тих стисків — аж дубнуть руки!
Десь визрівають пухлинами війни —
А президенти стискають в обіймах
Тих, кого завтра розмажуть по бруку!
Так-бо заведено споконвіку —
Військо на військо, і муж на мужа...
Доки ще ручкаються чоловіки —
Доти можлива розмова й оружна:
Доти ще й порох в порохівницях,
І мечі ще іржею не з'їдено...
Ти — лицар, і я — лицар,
А що судилось — того не об'їдемо:
Ти — воїн, і я — воїн:
Може, ще стрінемось і в поєдинку...

Але!
Я не знаю жодної з воєн,
Яку б самохіть починала — жінка.
І може, тому, як дань переможну
Приймаю й люблю найврочистіший з рухів —
Коли чоловіки тихо й побожно
Пригублюють жінці беззахисну руку.
Бо так заведено споконвіку,
Бо світ є світ — на те він такий...

Люблю, коли ручкаються чоловіки.
Боюсь, коли ручкаються — жінки.

 

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Оксана Забужко»