Мені відкрилась істина гірка.
Народ мій — раб. А я його дочка.
Це ж не народ, це просто віслючок,
Бо хоче сісти знов на ланцюжок.
Чи в голову збрело б якомусь-то народу
У бідах винуватити
свободу?
Хода крива — бо то крива нога,
Бо відучивсь ходить без ланцюга.
А мислити…
— Ще й мислити? Овва!
На ланцюгові зайва голова!

Мені відкрилась істина гірка.
Народ мій — раб. А я його дочка.
Народ мій — раб. А в мене є сини.
Невже рабами будуть і вони?