Надія Кир’ян

Про істину

Мені відкрилась істина гірка.
Народ мій — раб. А я його дочка.
Це ж не народ, це просто віслючок,
Бо хоче сісти знов на ланцюжок.
Чи в голову збрело б якомусь-то народу
У бідах винуватити
свободу?
Хода крива — бо то крива нога,
Бо відучивсь ходить без ланцюга.
А мислити…
— Ще й мислити? Овва!
На ланцюгові зайва голова!

Мені відкрилась істина гірка.
Народ мій — раб. А я його дочка.
Народ мій — раб. А в мене є сини.
Невже рабами будуть і вони?

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle