Галина Паламарчук

Про це розказати — немає слів.

Про це розказати — немає слів.
Це дивне почуття виповісти — як?
У які хитрі неводи яких речень
заманити це дивовижне тепле розкішне літо?
яким закляттям у які схованки його зачерпнути,
щоб не все пішло, як вода в пісок?..
Наказую собі: вдай, що не відаєш
про його проминущість. Насолоджуйся!
які бездонні і розлогі жоржини!
які великі і таємничі нічні дерева!
У них ще безодня хлорофілу, потужної жаги.
З’єднайся з ними і насолоджуйся.
Ще таке безжурне, без жодної вадочки,
без настороженості чи страху.
таке ласкаве і барвисте,
таке відьмацьки всесильне,
у яке хочеться сторч головою, і опиратится цьому бажанню несила,

різнотрав’я
на несходимих узбіччях битого шляху.
Такі цвіркуни оглушливі,
такі зорі сліпучі
і до запаморочення прекрасні.
Так багато, зрештою,
ще слів непромовлених!
Що ж, так їм і заморожуватись?..

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle