Анатолій Таран

Предсмертний час.

Предсмертний час. О проклятий єси!
Навіщо в світ народжена людина,
коли вона, свята і безневинна,
щеза із насолоди і краси?!
І скільки їх уже перебуло
па цім піску, на цьому чорноземі,
хурделицею часу замело
в життєвій нелогічній теоремі.
Ну що там бог і що всі лікарі –
служителі чи бога, чи не бога!
Бо вже хвороба – то пересторога:
на смертнім одрі будеш о порі.
Але ж чому за кожний тихий звук,
за кожний подих, за одне зітхання,
за шерхіт губ, за порух кволий рук
ми боремося крізь усі страждення?
Чому така і сила, і жага?
Чому, коли в тобі свинцевий трунок,
жага життя й ту смерть перемага,
хай ненадовго – на один цілунок?!.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle