Уві сні я побачив
найстрашнішого свого ворога:
він скрадався, мов звір,
щоб уп’ястися в спину мою
зненацька й напевно.
Я розстріляв геть усі набої,
цілячи у чорну його пащеку,
та марно…
Я рубав його тесаком —
геть пощербив метал, —
але враг мій лишився невразним.
У відчаї я кинувся на нього
голіруч,
щоб задушити хижу цю потвору!
Та ворог шматував мене, терзав,
на подих заміряючись
останній…
Скривавлений, знесилений, розбитий,
сливе втрачаючи свідомість,
я зазирнув у підлу душу ката
і зважився —
назвав його уголос!
І той, кого не брала куля,
кого ні лють, ні сила не страшили,
зненацька впав,
уражений на смерть!
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »