Юрій Андрухович

Повчальна травнева прогулянка

що ж ходімо по розпеченому гравію
ці надозерні городи й будиночки —
сумовитий симбіоз красивого й корисного
де гостро пахне водою зів’ялою
розсадою й добривами
де поодинокі півонії
творять неподільне ціле з кропом
і тонколезою цибулею
де опудала в картатих сорочках
тільки вгадуються
за кущами бузини і чайної ружі
а в придорожній смузі дедалі більшає
сивих кульбаб в оточенні жовтих…

на дні твого візочка супокій
знаю тебе не цікавлять ці спалахи
врожайної благодаті —
ці надозерні фільварки
й межові поділки з колючого дроту
знаю велика тиша
зійшла на тебе нині
та все ж ходімо в напрямку тенісних кортів
повз руїну водяного млина з тінню авіабомби
повз братську могилу ста тисяч розстріляних
в напрямку стадіону й луна-парку
повз маленьких землевласників
що визбирують ранню і рясну полуницю
анітрохи не дивуючись
такій невблаганній земній родючості
поклонімся ж кожній кровинці минулого
так так сину мусимо бути вдячними
що є в житті ця прогулянка і спека
що стоїмо удвох на містку
ще й спостерігаємо
найдивовижніше:
скажімо оті вершечки слизького каміння
під прозорою плівкою води в рівчаку…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Юрій Андрухович»