Павло Гірник

Пощо тобі ці клопоти й марноти?

Пощо тобі ці клопоти й марноти?
Іржава свічка є в поводирі,
І завжди стане плоту і болота,
Де будь-кому співаєш до зорі.

І подадуть і скажуть,

що від серця,

Насіння долузають під пісні.
А ти… А ти… Ти все таки не сердься —
Їм на війну, тобі вже — по війні.

Хіба колись сліпий, немов пороша,
Яка мела крізь долі і світи,
Навпомацки зведешся і попросиш —
Подайте шаблю. Дайте полягти.