Павло Гірник

Пощо тобі ці клопоти й марноти?

Пощо тобі ці клопоти й марноти?
Іржава свічка є в поводирі,
І завжди стане плоту і болота,
Де будь-кому співаєш до зорі.

І подадуть і скажуть,

що від серця,

Насіння долузають під пісні.
А ти… А ти… Ти все таки не сердься —
Їм на війну, тобі вже — по війні.

Хіба колись сліпий, немов пороша,
Яка мела крізь долі і світи,
Навпомацки зведешся і попросиш —
Подайте шаблю. Дайте полягти.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle