Надія Кир’ян

Портрет

Бабуся сидить на криниці —
Навіки зупинена мить.
Велична, як скіфська цариця,
Бабуся моя сидить.
Красива, молодша за мене,
Мій батько — малесенький син.
Із гіллям вишневим зеленим
Схилилась бабуся на тин.
Прилинула з далечі хмарка
В солом’янім літнім брилі:
„Сідайте, бабусю Одарко,
Ну що Вам робить на землі?
В яскравій такій вишиванці,
В намисті, у плахті рясній…
Життя Ваше — зовсім не танці
І навіть не тільки пісні”.
Та слів тих не чує цариця.
Ні зморшки на гордім чолі.
Немов приросла до криниці.
Немов приросла до землі.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle