Надія Кир’ян

Полоскала білизну

Полоскала білизну,
розбризкувала краплі надії,
Що роїлись, як бджоли, весняні і молоді.
Простирадла лебедями вигинали шиї,
Синові сорочки маками зацвітали у воді.
Розбруньковані дерева гойдались на хвилях,
Аж спідниці заплутувались у гілках.
Напинало сонце червоні вітрила,
Сонце — золотоперий корабель-птах.
Полоскала білизну і складала у відра,
Прагнучи змити втому важку і стару.
Милувалась вітрилом, напнутим вітром,
Аж відра птахами випурхували з рук.
Полоскала білизну…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle