Мойсей Фішбейн

Покинувши повітку і дровітню

Покинувши повітку і дровітню,
Ці межі передмістя і села,
Це коло, що обмежила бджола,
Лишивши за межею згадку житню,
Там, за межею, де душа жила,
Перехрестившись на зорю досвітню,
Покинувши повітку і дровітню,
Рушаєте в дорогу кругосвітню,
Бо вдома вже ні меду, ні жала.

16 жовтня 1994 р., Мюнхен

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle