Павло Гірник

Поет

З В.Короткевича

Брусок співа неголосну молитву
Та зрідка іскру кине при столі,
Допоки не дзвенять ножі у битві
І у бою не кришаться шаблі.

Не має він ні леза, ані жала,
Потрібний він хіба серпам кривим,
Допоки в піхвах сплять усі кинджали,
Усі ножі, що вигострені ним.

І на докори, чом не йде він битись,
Чому він не подібний до меча,
Він мовчки спить біля куща брусниці,
Допоки лезам сили вистача.

Але ж, узятий у бою нерівнім,
Ув’язнений — як спинений порив, —
Чи ніж зізнався криці у катівні,
Який брусок і де його гострив?

Мовчав, як ніж. Мовчав, як криж на полі,
Бо заповітні пам’ятав слова:
Співає ніж у час війни за волю,
Брусок — в годину рабства заспіва.

Коли ж залляє кров луги і плавні,
І завирує гнів під канчуком,
І зломиться об крицю ніж останній —
Ну що ж?

Тоді вже можна і бруском.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle