З В.Короткевича
Брусок співа неголосну молитву
Та зрідка іскру кине при столі,
Допоки не дзвенять ножі у битві
І у бою не кришаться шаблі.
Не має він ні леза, ані жала,
Потрібний він хіба серпам кривим,
Допоки в піхвах сплять усі кинджали,
Усі ножі, що вигострені ним.
І на докори, чом не йде він битись,
Чому він не подібний до меча,
Він мовчки спить біля куща брусниці,
Допоки лезам сили вистача.
Але ж, узятий у бою нерівнім,
Ув’язнений — як спинений порив, —
Чи ніж зізнався криці у катівні,
Який брусок і де його гострив?
Мовчав, як ніж. Мовчав, як криж на полі,
Бо заповітні пам’ятав слова:
Співає ніж у час війни за волю,
Брусок — в годину рабства заспіва.
Коли ж залляє кров луги і плавні,
І завирує гнів під канчуком,
І зломиться об крицю ніж останній —
Ну що ж?
Тоді вже можна і бруском.
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »