Платон Воронько

По житньому полі

По житньому полі,
По гонах життя
ІДУ -
І стежина грайлива
Ще вірить в далеке моє майбуття,
Як мати, лиш тим і щаслива.
Не знає стежина, що в ближнім ярку
Вона падолистом осіннім зітреться.
Уже не снопами, а по колоску
Збираю врожай свій у ворочок серця.
Та всякий новий колосок при стопі –
Багатший зерном над усі, що в снопі.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle