Молодь п’яніє з любові
в княжому городі Львові,
будить зі сну
юну весну
в жилах розспівана кров.
Молодь кохає в Торонто,
ах, і прекрасний же сон той,
юності час —
серця наказ
— всюди цвіте любов.
Планета кохання —
наша стара земля —
і щастя й страждання
щедро всім розділя.
Планета кохання
ласки дарує мить.
Для щастя й страждання
треба когось любить.
Будьмо багаті весною,
вийдім з душею ясною
в зоряну ніч,
щоб віч-на-віч
все розказати без слів.
Будьмо закохані палко,
щастя ж бо прагнемо змалку,
по всій землі
мрій кораблі
хай рознесуть наш спів.
Планета кохання —
наша стара земля —
і щастя й страждання
щедро всім розділя.
Планета кохання
ласки дарує мить.
Для щастя й страждання
треба когось любить.
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »