Півні, відмикаючи ранок, вночі
В глибокій криниці згубили ключі.
Ключі потонули. Відтоді щоночі
Курчатами зорі на небі тріпочуть,
Спадають дощем золотим коло хати,
Щоб ранок в криниці заколихати.
Та жевріють гребені півнів червоні,
Вогнисті півні калтають у скроні,
Розбуджені квіти виходять із нами,
Побачити небо, розшите півнями,
Щоранку шукати в криницях ключі
Оті, що півні загубили вночі.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »