Борисові Олійнику
Ми такі ж, як і ви, люди.
Ми такі ж, як і ви, життєлюби,
бо так само
соками гудуть нам груди,
бо так само
кожне рано
нам роса змиває з віч полуду.
Ми такі ж, як і ви, люди.
Ми такі ж, як і ви, правдолюби,
бо так само —
доки мрієм —
все життя вчимося говорити
і журитись.
Ми такі ж, як і ви, люди.
Ми такі ж, як і ви, сонцелюби,
бо так само —
не схитне і камінь —
з гідністю злітаємо над світом!
(Кожна гілочка — цілюще світло…)
Ми такі ж, як і ви, люди.
Ми такі ж, як і ви, люди.
Лиш страшніш нам суховіття згуби —
зла, немилосердна
гра з вогнем…
Ми не вмієм гратися з вогнем.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »