Довкола моторошна мла,
Ми приростаєм до сідла,
Ми верхи, щоб умерти.
Лихий уранці вітровій!
Мерщій, хазяйко, по одній
До смерти, до смерти.

Чому, траво, зелена ти?
З моєї крови зацвіти
Трояндою тепер ти.
Я першу п’ю, рука — на меч,
Гей, за Вітчизну без утеч
Померти, померти.

Вже друга жде, найвищий час —
За волю, щоб ніколи нас
Ніхто не міг пожерти!
Тож повторім, до біса стрим,
На денці є? За Вічний Рим,
До смерти, до смерти!

За милу? Господи, спаси,
Вже сухо; кулі та списи —
Такі вже нам оферти!
Вперед! На ворога шаблі!
О, мріє вершника — в імлі
Померти, померти!