Коли помру, коханий,
сумних пісень не грай,
ні кипариса, ні троянд
над гробом не плекай.
Росистою травою
мені, коханий, будь.
Як схочеш, то пригадуй.
Як схочеш, то забудь.
Не бачитиму тіней,
не знатиму дощів,
не чутиму, як жайворон,
мов біль, несе свій спів.
У сутінках незмінних,
у сні без вороття
щасливий буде спогад,
щасливе забуття.
Немов весінній вітер надлетів і радісну в серця приніс відлигу! Благословенне будь, тепло двох тіл, що топиш самоти бездонну кригу…
Читати далі »
То я, Касандра. А це — моє місто під попелом. А це — моя палиця і стрічки пророчі. А це — моя голова повна сумнівів…
Читати далі »
Ах, де ти, лицарю на білому коні? (Вже місяць-молодик чарує вечір і в серця спраглого відчиненім вікні з’явилась знову туга молодеча…
Читати далі »
Вітер, солоний вітер, що хмарить обрій, вітер, що пахне літом, п’янкий і добрий…
Читати далі »
Ніч тиха прийшла і свята, мов молитва, така врочиста. Воістину, Боже дитя народилося в цьому місті…
Читати далі »