Ох, нарешті!.. Прокотилась!..
Гармати грому в далечінь,
Нема хмарин важкого тіла
І бавиться, і бавиться відмолоділа височінь...
І лише іноді бабриські
Від блискавок — жарин
По обрію так низько-низько,
Неначе крила золотих пташин.
Басейну бовна бірюзова
Рядниною безмежно простяглась...
Живи! — сріблясте, вічне слово
Я чую в цей бадьорий час.
На тротуари жваві очі — Калюжі викраяні там
Безкрайо, заздро і охоче,
Кравець я, по бульках-голках.
Цей ясен зовсім збожеволів
— Нащо прискавкою? не мить!
А проте промінь ще не кволий,
Як прас по змоклі побіжить...
Не витримав, хапнув сорочку
І голкою стьобнув притьмом
І ниток білії рядочки
Вперед, вперед! бігом, бігом!..
З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія.…
Читати далі »
На башті б'є годинник. На сході вже стоїть світла полоска світанку, і от загуде сонце. Таємна птиця відродження розплющила очі і розправляє свої могутні крила…
Читати далі »
Єсть дві літературно-революційні організації: «Гарт» - спілка пролетарських письменників – і «Плуг» - спілка селянських письменників. Останніми часами між цими угрупованнями…
Читати далі »
Над сторожкою тишею санаторійного закутка метнувся молодий голос і — пропав. Але дзвінкий відголосок, затихаючи за дальніми осоками, ще довго стояв над рікою…
Читати далі »
У тебе є багато друзів серед інших шарів людности і навіть серед багатьох поетів. Це симпатичні люди, але здебільшого дуже наївні і уявляють тебе день і ніч із молотком…
Читати далі »