Марта Тарнавська

Після дощу

Вночі був дощ — дзвінкий, мов радість, дощ.
(Дощі такі бувають навесні!)
Він змив зиму з міських камінних площ,
очистив пам’ять від кошмару снів.

Ах, скинути б з плечей журби тягар,
у свіжий парк нести б насіння мрій!
Земля відкрила свій жіночий чар
до сонця життєдайного вгорі

і все готове поновити цикл:
жагу цвітіння, тугу, і любов…

Вантаж прожитого, що наче льодовик,
топлю, щоб серцем обновитись знов.

1954

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»