Не говоріть: «Ми втратили війну»
І не ридайте: «Марно все пропало!» -
І в сатани ще навіть сил замало,
Щоб він унівець чин ваш повернув.
У всесвіті не пропаде й атом,
Безслідно навіть не загине мрія.
Ви ж вірите, що ворог чудо вдіяв -
Похоронив ваш чин весь під хрестом?
Лиш діти вірять, що вчорашній день
Помер навіки й не живе сьогодні.
Вписала вічність в літопис Господній
Геройську смерть стрілецьких чет, сотень.
Погляньте! Зерна сіє там ратай:
Хоч зерна ті присипані землею,
Не зогниють, не згинуть, ні, під нею,
А зродять плід - і зашумлять жита.
Або як вам зневіра ломить дух,
Погляньте ви в бурхливий день на ріки:
Чи хвиля, збита вітром превеликим,
У глибині десь гине без сліду?
Ні, браття! Ні! Та хвиля, збита тут,
Підносить там ще вище срібні крила;
Здійметься так народна збита сила -
Ні, не намарно кров, ні, не намарно труд!
Зродились ми великої години З пожеж війни і з полум’я вогнів, Плекав нас біль по втраті України, Кормив нас гніт і гнів на ворогів…
Читати далі »
На заході війна згасає блиском ватри. На сході палахтить червоний, лютий гнів. А до гуцульських сіл прийшли військові карти, Щоб легіні пішли обороняти Львів…
Читати далі »
Ти покохала другого, кохана. Надарма зов пiсень. Бо той твiй другий – буря провесняна, А я осiннiй день…
Читати далі »
То нiч була холодна i понура, То нiч була сльотава i сумна. Над мiстом люто скаженiла буря I плакала дощами край вiкна…
Читати далі »
Олена Теліга ще в ранній молодості зачитувалась українською, російською та чеською поезією, під її впливом удосконалювала свої засоби поетичного вислову…
Читати далі »