Галина Паламарчук

Перший сніг

Вже тисячу літ, як у сні.
І в тисяча першому році
Ізнову ловлю перший сніг
І ствердну відповідь в оці,

Просту й однозначну таку,
як чоловіче слово.
Забуду кубло в квітнику,
Бенкети забуду і лови.

Забуду розряди зірниць,
Дерев розкошлані гриви,
Забуду, як падала ниць,
Розстебнута пальцями зливи.

В притрушену снігом сльоту
Штовхне мене райська брама.
І знову в домівку йду
Під нагляд нудного Адама.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle