Перон щербатий, наче берег річки.
Стрибни із нього – й понесе вода
Тебе, засмиканого вдома чоловічка,
Хай на твердій полиці – не біда.
На першім полустанку недалечко,
Як зійдеш – зачарує новизна.
І диво станеться:
З вишневого вершечка,
Мов зірка, ягода шелесне неземна
Тобі в долоні.
У шибки віконні
Осіннє сонце золотом хлюпне,
І на любистками порослому пероні
Коханням першим серце спалахне.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »