Перейшла злива
по кладці з білого грому,
по кладці з чорного грому —
блакитним дивом.
Загойдався вітер
на вранішніх струнах веселки,
на сонячних струнах веселки
загойдався вітер.
Тож заграй-бо, музико,
та на радість чи горе світу,
на біду чи на щастя світу
та й заграй-бо, музико.
Гей, та вдар по струнах
серцем своїм блакитним,
затужи на струнах
словом покинутим.
Хай почують веселку
від Дунаю до Дону —
в сусідських оселях
і в мене дома.
Хай діди білені
воскреснуть болем —
кіньми змиленими,
запроданим полем.
Хай онукам бавленим
насниться казка:
равлик-павлик
і бубликів в’язка.
Хай що завгодно,
лиш не байдужжя…
А весняна негода —
дужим!
А мені, вітре,
небесний дзвін.
Гей, вітре,
життя
чи скін…
Ой, та вдар по струнах
серцем своїм блакитним.
Спалахни на струнах
словом прокинутим.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »