Перебивання з дня на день.
Книжки, прочитані у чергах.
В очах оновлених людей
така зачовгана печерність,
що страшно й глянути назад,
туди, де віра ще не тане,
де насміхається козак
під гаківницею з султана.
Де все ще має форму й зміст,
не гнеться, не м'ятеться всує,
де за сонетний благовіст
ніхто нікого не катує,
ніхто нікого не жере,
не продає, не обдирає…
Усе це, хлопчику, старе.
Старе, як світ, а не вмирає.
Бо в ньому істина сумна,
і перевірена, і рання:
— Видовищ, хліба і вина!
І тільки потім:
— Покаяння…
Старий учитель. Все обличчя в шрамах. Худий і безпорадний до жалю. У нього був потертий жовтий ранець, і старомодний сірий капелюх…
Читати далі »
Ковток повітря. Ще один ковток. Звичайний. Звичний. Може, не останній. Земля зробила ще один виток навкруг осі, біля космічних станцій…
Читати далі »
Дощ іде. Субота. Суєта. Поїзд зупиняється у Галичі. У житті з'являються прогалини, і німує слово на устах…
Читати далі »
Містерія… Це таїнство життя? Чи тільки реквізити балаганні, для зручності загорнуті у стяг високого і чистого кохання…
Читати далі »
Я так люблю твої листи — і сумовиті, і лукаві. Ні в одержимості, ні в славі не відчуваю повноти…
Читати далі »