Україно-Україно,
Що ти за то дала,
Що старого Апостола
Гетьманом обрала? ²
Україно-Україно,
Що ти заплатила,
Що до себе та Петрика ³
Ти так прихилила?
Україно-Україно,
Що то з москалями,
Що посланці повертають
До тебе з дарами? ⁴
І за ними Лизогуб нас,
Чарниш, Жураковський?
І чим же так прихилився
До них цар московський?
Не питайте, добрі люди,
Каже Україна:
Колись була в Московщині
Тяжкая година.
Колись була в Московщині
Тяжкая година:
Петро судив царевича, ⁵
Судив свого сина.
І просився син Петровий
А Петриків тато,
І було там сенаторів
Багато-багато;
Але жоден не подумав
За нього обстати,
Не смів жоден проти кари
Голосу подати.
Їдна тілько Україна
За нього обстала,
Їдна тілько Україна
Голос свій подала.
І був гетьман в Петрополі,
Як Петрик вінчався, ⁶ І до гетьмана старого Петрик обізвався: "Спасибі вам, добрі люди, Що ви серце мали, Що ви в кровлі мого батька Рук не покаляли. За то тепер і гетьмана Я вам позволяю, За то тепер і права вам Давні повертаю! І чого лиш буде треба, Просіть, добрі люди, Усе для вас я учиню, Усе для вас буде!" І подякував Апостол, Назад повертає Та й до царя, до Петрика, Послів посилає, Посилає до Петрика, Просить милость мати: Позволити поспільную Старшину обрати. Не перечить добрий Петрик, Зараз позволяє. Не чекає і Апостол, Зараз обирає. І Лизогуб став обозним І зараз до діла; У судці пішов Кандиба ⁷ І сотник Забіла ⁸; В писарі пішов Турновський, ⁹ Панич чи попович, В осаули пан Лисенко ¹⁰ І пан Мануйлович; І поспільнії хорунжі — Горленко-бунчужний, ¹¹ А в поспільнії бунчужні Борозна ¹² недужний. І підняв на ноги гетьман Слабу Україну І ще чогось до Петрика Іде в Московщину. Аж там Петрик помирає, ¹³ Ганна наступає, ¹⁴ Вона ж уже Україну Не так пригортає. Вона тілько Апостола В очі пригортає, ¹⁵ А за очі тридцять тисяч Людей вимагає. ¹⁶ І піднялось тридцять тисяч З полковником Танським, ¹⁷ Пішлі, бідні, з України В степи басурманські. І піднялось тридцять тисяч, Та усі чубаті, Пішли в степи басурманські Вали висипати. І піднялось тридцять тисяч Ще до сходу сонця, Висипають вал від Дону До самого Донця. На другий рік тридцять тисяч Свіжих посилає, А торішніх тридцять тисяч Назад повертає. На третій рік із Польшею Бійка розпочалась, ¹⁸ Щоб від естів і від курів Польща відцуралась; ¹⁹ Бо любовник Ганнин Бірон ²⁰
Став її просити,
Щоби його у тих Курах
Князем ізробити.
І почалась тая бійка,
Військо знемагає…
Тоді гетьман запорожцям
Стиха промовляє:
"Покидайте, — каже, — хлопці,
Турецькі границі ²¹
Та давнього собі місця
Просіть у цариці…"
І просяться у цариці,
Цариця приймає
І булаву, бунчук, пернач,
Хоруг посилає.
І каже їм, запорожцям,
На вражую кару,
Заселити два Кодаки ²²
І річку Самару. ²³
А тим часом в Білій Церкві
Каже присягнути
Та у Польшу з отаманом
На час завернути.
І пігнались запорожці
З Білецьким Іваном, ²⁴
Здибалися з Лизогубом
Та із Галаганом;
Здибалися, полетіли,
Назад поглядають —
Аж там уже Апостола
Козаки ховають. ²⁵
Аж там уже Апостола
Козаки ховають,
Аж там уже і укази
З Москви посилають,
Лизогуба півгетьманом
Тілько обирають… ²⁶ Лизогуба півгетьманом Тілько обирають, А другого півгетьмана З Москви посилають. 10 июня Джерело: Степан Руданський. Київ, "Наукова думка", 1985. ___________________________________________________________ ¹ Апостол Павло — під цим іменем відомі два визначних діячі української козацької старшини кінця XVII — початку XVIII ст., миргородські полковники, батько та син гетьмана Данила Апостола (1654—1734), якому, власне, і присвячено поему С. Руданського і якого в поемі помилково названо Павлом. ² Що старого Апостола || Гетьманом обрала… — Д. Апостола обрано гетьманом Лівобережної України в 73-річному віці, 1 вересня 1727 р. Влада його була обмежена. ³ Петрик — Петро II Олексійович (1715—1730) — російський імператор (1727—1730), онук Петра I, син страченого ним царевича Олексія. ⁴ …Що посланці повертають || До тебе з дарами… - У грудні 1727 р. делегація української козацької старшини у складі ніжинського полкового судді Михайла Забіли, гадяцького полкового судді Мартина Стишевського, прилуцького сотника Григорія Стороженка та переяславського осавула Луки Васильєва їздила до Петербурга з подякою за скасування Малоросійської колегії і відновлення гетьманства. Петро II прихильно прийняв делегацію, обдарував її членів подарунками і разом з ними відпустив з Петербурга І. Черниша, В. Жураковського та Я. Лизогуба, яким було заборонено жити на Україні. ⁵ Петро судив царевича… — Суд над царевичем Олексієм відбувся 1718 р. На суді були присутні гетьман І. Скоропадський і козацька старшина: генеральний бунчужний Я. Лизогуб, полковники П. Полуботок (чернігівський), А. Маркович (лубенський), М. Милорадович (гадяцький). ⁶ І був гетьман в Петрополі, || Як Петрик вінчався… — Гетьман Д. Апостол був присутнім на коронуванні Петра II у 1728 р. разом з козацькою старшиною, полковниками, бунчужними товаришами і таємним радником Ф. Наумовим. ⁷ Кандиба Андрій — генеральний суддя. ⁸ Забіла Михайло — ніжинський полковий, згодом генеральний суддя. ⁹ Турновський — генеральний писар. ¹⁰ Лисенко Федір — генеральний осавул. ¹¹ Горленко Яким — генеральний хорунжий. ¹² Борозна Іван — генеральний бунчужний. ¹³ Аж там Петрик помирає… — Петро II помер 30 січня 1730 р. ¹⁴ Ганна наступає… — Після смерти Петра II російською імператрицею 9 травня 1730 р. стала небога Петра I, донька царя Івана Олексійовича Анна Іванівна (1693—1740), курляндська княгиня. ¹⁵ Вона тілько Апостола || В очі пригортає… — Імператриця Анна Іванівна нагородила Д. Апостола орденом святого Олександра Невського, зробила його сина Петра лубенським полковником. ¹⁶ …А за очі тридцять тисяч || Людей вимагає. — 1731 р. з ініціативи головнокомандуючого російською армією графа Мініха почалося спорудження оборонних валів і фортець від Дніпра до Дінця для забезпечення південних кордонів Російської імперії від татарських наскоків. До цих робіт залучалися українські козаки і селяни. ¹⁷ Танський Антін — київський полковник. ¹⁸ На третій рік із Польшею || Бійка розпочалась… — Після смерти короля Августа II Сильного (1670-1733), союзника Петра I у Північній війні (1700-1721), в Польщі почалась боротьба за владу між його сином Августом III і ставлеником Швеції Станіславом Лещинським. На прохання Августа III російський уряд надав Польщі військову допомогу. В складі російського війська брало участь 20 000 українських козаків під проводом Я. Лизогуба та прилуцького полковника Г. І Галагана (?—1748). ¹⁹ …Щоб від естів і від курів || Польща відцуралась… — Йдеться про Курляндське герцогство, створене 1562 р. з столицею в місті Мітаві (нині Єлгава), яке перебувало у феодальній залежності від польського короля. З початку XVIII ст. почало підпадати під вплив Росії і 1795 р. було остаточно приєднане до Російської імперії. ²⁰ Бірон Е. (1690—1772) — фаворит Анна Іванівни, згодом старший підкоморій і правитель державних справ; 1737 р. обраний герцогом Курляндії. ²¹ …Покидайте, — каже, — хлопці, || Турецькі границі… — Після зруйнування 25 травня 1709 р. Старої (Чортомлицької) Січі царськими військами частина запорожців перейшла на підвладну Кримському ханству територію і в пониззях Дніпра заснувала в Олешках (нині Цюрупинськ, Херсонської области) Олешківську Січ. Тут для життя запорожців склалися тяжкі умови, і 1714 р. козаки звернулися до царського уряду з проханням дозволити їм повернутися на батьківщину. Але царський уряд відмовив козакам. Незважаючи на відмову, козаки самовільно групами і поодинці поверталися на Україну. Прагнучи зміцнити південні кордони Росії в зв'язку з небезпекою татаро-турецьких нападів, царський уряд з ініціативи Д. Апостола 1734 р. дозволив їм повернутися до Росії, на Запоріжжя, де в березні 1734 р. за три-п'ять кілометрів від Старої, Чортомлицької, Січі (біля теперішнього села Покровського, Нікопольського району, Дніпропетровської области) вони заснували Нову Січ (1734—1775). ²² Два Кодаки — тобто Старий Кодак (нині Старі Кодаки, село Дніпропетровського району, Дніпропетровської области) і Новий Кодак (Кодак, Кодаки), фортеця на правому березі Дніпра проти Кодацького порогу, в кінці XVIII ст. перейменована в село Старі Кайдаки. Тепер входить в межі міста Дніпропетровська. ²³ Самара — ліва притока Дніпра поблизу Дніпропетровська. ²⁴ Білецький (Білицький) Іван — кошовий отаман Олешківської Січі. ²⁵ …Аж там уже Апостола || Козаки ховають. — Д. Апостол помер 28 січня 1734 р. від апоплексії. Похований у Великих Сорочинцях, Миргородського району, Полтавської области у Покровській церкві, збудованій за його наказом 1732 р. ²⁶ …Лизогуба півгетьманом || Тілько обирають… — Після смерти Д. Апостола указом Анни Іванівни на Україні було встановлено тимчасовий уряд (Правління гетьманського уряду), який складався з призначених царським урядом російських чиновників та української козацької старшини (росіяни — князі Олексій Шаховськой та Андрій Баратинський, полковник Василь Гур'єв і запасний полковник Іван Синявін; українці — генеральний обозний Я. Лизогуб, генеральний суддя М. Забіла, підскарбій А. Маркович і запасний осавул Ф. Лисенко).