Платон Воронько

Пасуться коні в зоряному лузі

Пасуться коні в зоряному лузі,
Нічліжники печуть солодкі буряки.
Два місяці – в сазі і на галуззі.
Я з жахом думаю:
А що, коли вовки?..

Усе вночі широке і далеке,
Усе страшне – аж ген до Гниляків.
З гнізда схиляє голову лелека:
– Не бійся, спи, я прожену вовків.

Я засинаю в сіні на ряденці,
І видиться, як вовка б'є крилом
Наш чорногуз.
І радісно на серці.
Солодкий дух пливе понад селом.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle