Пасуться коні в зоряному лузі,
Нічліжники печуть солодкі буряки.
Два місяці – в сазі і на галуззі.
Я з жахом думаю:
А що, коли вовки?..
Усе вночі широке і далеке,
Усе страшне – аж ген до Гниляків.
З гнізда схиляє голову лелека:
– Не бійся, спи, я прожену вовків.
Я засинаю в сіні на ряденці,
І видиться, як вовка б'є крилом
Наш чорногуз.
І радісно на серці.
Солодкий дух пливе понад селом.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »