У бочку меду доброго-старого
Влили ви дігтю ложку
Та й наділили русина дурного:
Вживай щодня потрошку.

А він собі не дурень: добре знає,
Що спакощено трунок,
І вам, не коштувавши, відсилає
Лукавий подарунок.

У руську школу правди і свободи
Ви вперли єзуїта
І хочете, щоб він против природи
Робив ячмінь із жита.

А русин не дурний: він добре знає,
Що лях на думці має;
Перевертнем зробитись не бажає,
Школярство покидає.