Павло Гірник

Пам’яті володимира короткевича

Нам новий обіцяють розкішний дім,
Але тут нам жити й конать…

(В.Короткевич)

Що нам лишається —

вибір на зламі доріг,

Вголос проказане слово чи тиша соборна?
Нижуться долі на вістря одної зорі,
Відсвіт якої на серці і на обоймі.

Щось не минає і на землі не трима,
Слід затирає, аби ми губилися в часі,
І затягає туману важка сивина
Довгу дорогу додому й вогні непогасні.

Лінія долі. Холодна долоня століть.
Куля гаряча і кров’ю карбована брила —
Все нетривке і минуще, відколи цей світ,
Окрім повітря, в якому випробуєм крила.

Там, де вітри гомонять і холонуть серця,
Там, де шляхи козаків перевіяли зорі,
Земле моя, Україно, тобі до лиця
Неопалима калина, терни і собори.

Годі сваритись, братове, і гаяти час,
Годі молитись на латку озимого жита!
Слухаєм серце, а серце не слухає нас.
Хату будуємо світлу — нема кому жити.